Принципи журналістики
Об'єктивність
Журналіст пише про подію, а не про своє ставлення до неї. Він пише без прикметників, бо точно і повно описані обставини пригоди спрацюють значно сильніше, ніж «загущування» історії емоційними словами. Ваше завдання – докладно розповісти ЩО і ЯК сталося. Оцінювати подію може собі дозволити лише аудиторія.
Актуальність
Тут є дві важливі грані. З одного боку, вам справді доведеться розповідати про події якомога скоріше. Бо з великою імовірністю ви приїдете на місце зйомки одночасно з колегами і ваші конкуренти будуть намагатися вийти в ефір першими. З іншого боку, поспіх – дуже підступна штука, він часто витісняє уважність. Тому варто запам'ятати таке правило: у першому повідомленні спішіть розказати все, що бачите, але уникайте оцінок, припущень і висновків. В наступному – все, що вдалося з'ясувати, співставити, можливі версії. Буде грандіозною помилкою об'єднувати ці два повідомлення в одне.
Присутність
Цей пункт принципово відрізняє хорошого журналіста від інших. Навіть якщо подія трапилась минулого тижня або минулого року, втім зараз з'явився привід про неї заговорити, – їхати на місце події треба обов'язково (принаймні дуже бажано). Журналіст отримує право висловитися лише після того, як максимально занурився в обставини події.
Достовірність
Спочатку переконатися, потім написати. Порядок дій має бути саме таким. Навіть якщо ви вказуєте у статті, що потяг прибуває о 23:15, все одно потелефонуйте в довідку і переконайтеся. І не дивуйтеся, якщо з'ясуєте, що розклад застарів, і цей потяг давно скасований. Помилки інших людей стануть вашими, якщо ви не перевірите усе прискіпливо.
Другий вирішальний фактор: надійні джерела. Перевірка щонайменше з трьох джерел. І це – окрема важлива тема.
Повнота інформації
Це критично важливий, але викреслений із сьогоднішньої практики ЗМІ пункт. Журналіст має зібрати і викласти у матеріалі стільки інформації, щоб аудиторія отримала повну картину обставин і можливих наслідків. Інакше це не професійній сюжет, а в кращому випадку – замітка, в гіршому – усвідомлена маніпуляція і замовчування.
Безсторонність
Навіть якщо тема вас дуже зачіпає, ви не можете забарвлювати матеріал своїми емоціями. Бо аудиторія не питає вашого ставлення, вона чекає від вас докладної розповіді про подію. Тому контролюйте свою причетність, розділяйте особисте і професійне.
Або є інший варіант – авторська програма. Але це тема окремої розмови.
Баланс думок
Тут важливо, що баланс думок – це не дві протилежні думки, як практикується у більшості нинішніх ЗМІ. Баланс – це усі значимі думки з певного приводу. Бо у більшості випадків двох протилежних думок не досить, щоб скласти повне уявлення про подію.
Значимість і суспільний інтерес
Не кожна подія варта уваги широкої аудиторії. Новина – це завжди повідомлення, яке має значення для суспільства. Зокрема для його благополучного розвитку/ безпеки/ майбутнього. Легкі, розважальні теми, – скажімо, у випуску новин – припустимі, але лише як спосіб розбавити серйозну розмову. Не треба робити вигляд, що історія про бабусю, як зв'язала три мільйони шкарпеток – це важлива новина. Хоча рейтинг цього сюжету може бути високим. До речі, наскільки рейтинги можуть викривляти уявлення про важливість тем – це теж окрема розмова.
Відповідальність
Від помилок ніхто не застрахований. Жодна людина в жодній професії. Тому давайте одразу домовимося, що помилки будуть. Ваше завдання – їх не цуратися, а поводитися достойно, коли вони стануться. Найкращий спосіб – визнати помилку і написати спростування. Приємного в цьому мало, але це добре вчить надалі бути прискіпливо уважним і далекоглядним.